Перші кроки: коли дитина піде й чи потрібне ортопедичне взуття

Коли діти починають ходити

У багатоцентровому дослідженні ВООЗ здорові діти починали ходити самостійно у віці від 8,2 до 17,6 місяця, і весь цей діапазон автори називають нормальною варіацією, а не затримкою. Половина дітей пішла до 12 місяців, три чверті — до 13,1, 95% — до 15,3 місяця. AAP теж пише, що багато хто робить перші кроки близько першого дня народження, а раніша або пізніша ходьба нормальна.

Віхи CDC, оновлені у 2022 році, стоять у віці, до якого навичку опанували б не менше 75% дітей:

• 1 рік: встає, підтягуючись, і ходить, тримаючись за меблі;
• 15 місяців: робить кілька кроків самостійно;
• 18 місяців: ходить, ні за кого й ні за що не тримаючись.

Повзати не обов'язково. У дослідженні ВООЗ 4,3% дітей так і не повзали навкарачки: деякі пересувалися на сідницях або по-пластунськи. Приводів для занепокоєння немає, якщо малюк узгоджено рухає обома сторонами тіла й однаково користується руками та ногами.

Що допомагає:

• Підлога. Коли малюк почав повзати, дайте йому повзати по підлозі, спочатку переконавшись, що там безпечно. Дітям, які вже ходять, NHS радить не менше 180 хвилин активності на день, розподілених на весь день.
• Безпечна опора. Меблі, уздовж яких ходить малюк, мають бути без гострих кутів, стійкими або прикріпленими; каталка для штовхання має бути обважненою, щоб не перекинутися. Про ворота на сходах — у статті про падіння.
• Мотивація. Кладіть цікаві предмети трохи далі, ніж дитина може дотягнутися, будуйте «смугу перешкод» із подушок і коробок.
• Босоніж. Для дітей, які вчаться ходити, босі ноги найкращі.
• Пішки, а не у візочку. Дозволяйте малюкові йти поруч із вами.

Ходунки й стрибунці: чому їх не радять

AAP наполегливо просить батьків не користуватися ходунками. Вони не допомагають навчитися ходити й, усупереч поширеній думці, можуть відтермінувати початок ходьби. NHS теж пише, що ходунки й гойдалки-баунсери можуть затримувати ходьбу, якщо ними часто користуватися.

Травми. Найчастіше дитина в ходунках скочується зі сходів, і це нерідко закінчується переломами й тяжкими травмами голови. У ходунках малюк дістає вище: може стягнути скатертину з гарячою кавою, схопити ручку каструлі на плиті, дістатися до обігрівача чи каміна; описані також утоплення в басейні або ванні й отруєння. Більшість травм відбувається, коли дорослі поруч: вони просто не встигають зреагувати. Центр громадського здоров'я України також відносить ходунки до предметів підвищеної небезпеки для малюків.

Цифри. У США за 25 років зареєстрували 230 676 травм, пов'язаних із ходунками, у дітей молодше 15 місяців. За 4 роки після обов'язкових стандартів безпеки 2010 року травм стало на 22,7% менше, але, за словами авторів, їх усе ще «менша, але значна кількість», а довести, що спад викликаний саме стандартами, дослідження не може.

Заборони. У 2001 році AAP закликала заборонити виробництво й продаж ходунків; на сайті для батьків уточнюється — ходунків на колесах. У Канаді спочатку запровадили добровільну відмову від продажу: в одному матеріалі канадських педіатрів названий 1989 рік, в іншому — 1988-й, і травми після цього тривали. Із 2004 року продаж, реклама й ввезення ходунків у Канаді заборонені. Старі ходунки при цьому продовжують переходити з рук у руки, тому канадські педіатри попереджають батьків про вживані моделі.

Стрибунці, гойдалки й ігрові центри. Стаціонарні ігрові центри без коліс і манеж AAP називає безпечнішою альтернативою ходункам. NHS радить садити малюка в ходунки, гойдалки й сидіння не довше ніж на 20 хвилин поспіль, а тривалий час у відкинутих кріслах може затримувати вміння сидіти без опори.

Взуття: босоніж, м'яке чи «ортопедичне»

Удома — босоніж. Поки дитина не ходить, взуття їй не потрібне. Стопи малюків краще розвиваються, коли їх не сковує взуття, а для тепла достатньо шкарпеток. Жорстка підошва може ускладнювати ходьбу, обмежуючи природні рухи стопи. Тісне взуття або шкарпетки можуть заважати м'яким кісточкам пальців рости прямо.

На вулиці — для захисту. Коли дитина починає ходити на вулиці, взуття потрібне, щоб захистити стопи; спочатку його можна надягати лише на прогулянку. Мельбурнська дитяча лікарня вважає, що взуття не потрібне, поки малюк не походить сам близько шести тижнів. Раннє взуття не прискорює й не поліпшує ходьбу. На що дивитися:

• легке й гнучке, не жорстке; за RCH — підошва легка, але щільна, згинається біля носка;
• нековзка підошва;
• носок ширший за п'яту, жорсткий задник;
• шнурки, пряжка або липучка тримають п'яту; якщо п'ята вислизає, коли дитина стає навшпиньки, взуття завелике;
• шкіра, бавовна або канвас: у пластиковому взутті ноги пітніють, можливі натертості й грибок.

Розмір. AAP радить перевіряти посадку приблизно раз на місяць: між великим пальцем і краєм взуття — близько ширини пальця. Канадські педіатри називають запас близько 1,25 см і нагадують, що до 18 місяців стопа виростає більш ніж на пів розміру кожні 2 місяці. Краще взагалі без взуття, ніж у тісному. Дороге взуття не обов'язково краще.

«Ортопедичне» взуття й устілки. Плоска стопа є майже в усіх малюків: суглоби рухливі, а жирова подушечка приховує склепіння, що формується. Склепіння зазвичай з'являється приблизно до 6 років; за RCH, приблизно в кожного п'ятого воно так і не формується, за AAP плоска стопа залишається в 10–20% дорослих. Вправи й устілки-супінатори склепіння не формують, а устілки можуть створити більше проблем, ніж сама плоска стопа. Українська клінічна настанова зазначає, що даних про ефективність ортопедичних устілок немає. Клини, вкладки й високий задник малюкам не потрібні, а високий черевик не обов'язково краще підтримує ногу. Товариство дитячих ортопедів Північної Америки вважає лікування плоскої стопи показаним лише за симптомів.

Клишоногість, «іксоподібні» ноги й ходьба навшпиньки

Широка хода. Діти, які починають ходити, ставлять ноги широко й розводять руки для рівноваги. У 12–14 місяців ноги часто широко розставлені, а до 18 місяців більшість дітей ставить їх ближче. Доросла хода «з п'яти на носок» складається поступово, приблизно до 3 років.

О-подібні ноги. До 18 місяців невеликий проміжок між колінами дуже поширений. Коли ноги випрямляються, джерела називають по-різному: AAP — близько 2 років, RCH — 2–3 роки, KidsHealth — 3–4 роки.

Х-подібні ноги. Потім часто настає період, коли коліна сходяться, а щиколотки розходяться. RCH називає типовим вік 3–5 років і випрямлення до 8 років, NHS — до 7 років, AAP — приблизно до 6 років, хоча в деяких дітей гомілки випрямляються лише до 9–10.

Носки всередину (інтоїнг). У немовлят причина зазвичай у положенні стопи в матці, і це минає до року; на другому році причина частіше в скручуванні гомілки, у 3–10 років — стегна. За NHS, інтоїнг зазвичай минає приблизно до 8 років без лікування, а носки назовні вирівнюються до 4 років.

Ходьба навшпиньки. У дітей, які починають ходити, це нормально. Межа норми в джерелах різна: AAP радить показати лікарю дитину, яка ходить навшпиньки після 2 років, KidsHealth пише, що це часто минає до 2 років, а NHS називає це частим у дітей до 3 років.

Спеціальне взуття не виправляє. При О- і Х-подібних ногах брейси, коригувальне взуття й вправи рідко допомагають і можуть заважати фізичному розвитку та травмувати дитину емоційно. При інтоїнгу коригувальне взуття, денні брейси й вправи без призначення лікаря проблему не виправляють і можуть нашкодити. Якщо ноги вас тривожать, RCH радить раз на пів року фотографувати дитину стоячи, колінами вперед, і показувати знімки лікарю.

Коли показати дитину лікарю

Не ходить. Тут пороги різні. AAP радить обговорити з педіатром оцінку розвитку, якщо в 15 місяців дитина ще не ходить. CDC ставить самостійну ходьбу до 18 місяців і при пропущеній вісі радить не чекати, а запитати про скринінг розвитку. Raising Children радить звернутися, якщо дитина не ходить сама до 18 місяців, а NHS наводить «не ходить до 18 місяців» як приклад затримки розвитку на сторінці про симптоми дитячого церебрального паралічу.

Покажіть дитину лікарю, якщо:

• вона втратила навичку ходьби або інші вміння, які вже були;
• кульгає: якщо немає явної причини на кшталт скалки, її має з'ясувати педіатр; кульгавість без болю й «качина» хода — теж привід для огляду; докладніше про дисплазію — в окремій статті;
• часто спотикається й падає, не може або не хоче спиратися на ногу;
• зміни лише з одного боку: викривлена одна нога, навшпиньки ходить однією ногою, плоска лише одна стопа;
• ходьба навшпиньки не минула приблизно до 3 років, буває при кожному кроці або минула й повернулася; дитина не може стояти на всій стопі;
• кривизна сильна, О-подібні ноги посилюються після 2 років, Х-подібні зберігаються після 7, дитина помітно нижча за однолітків; за RCH — О-подібні ноги після 3 років або посилення Х-подібних після 8;
• болить стопа, є натертості на її внутрішньому боці, стопа жорстка; болять стегно або коліно, проблеми з ходьбою почалися раптово чи після падіння.

Терміново — якщо дитина раптово не може ходити або спиратися на ногу, у неї температура або біль будить її вночі: у клінічному керівництві Мельбурнської лікарні це тривожні ознаки.

Часті запитання батьків