Як не змушувати дитину їсти й зберегти здоровий апетит

Чому тиск за столом не працює

Американська академія педіатрії (AAP) прямо попереджає: якщо дитину змушувати їсти або карати за те, що вона не їсть, вона може по-справжньому не полюбити продукти, які інакше їй би сподобалися. Канадське педіатричне товариство (CPS) пише схоже: тиск за столом або примус може призвести до того, що дитина почне опиратися їжі; там само радять не погрожувати, не підкуповувати й не карати. NHS радить: якщо дитина відмовляється від їжі, не змушувати її, а просто прибрати тарілку, нічого не кажучи.

Що кажуть дослідження? У великому нідерландському когортному дослідженні Generation R (близько 4800 пар «мати — дитина») зв’язок виявився двостороннім: вибірковість у їжі в трирічних передбачала більший батьківський тиск у 4 роки, а тиск у 4 роки — більшу вибірковість у 6 років, навіть із поправкою на початковий рівень. Автори роблять висновок, що ця стратегія не допомагає зменшити вибірковість, а радше працює проти неї, і що від тиску варто відмовитися.

Але дані не однозначні. В американському дослідженні 222 малюків із родин із низьким доходом (вік 21–33 місяці) тиск і вибірковість були пов’язані в один і той самий момент часу, проте в жоден бік не було знайдено зв’язку «в часі» — тобто тиск не передбачав майбутньої вибірковості, і навпаки. Самі автори зазначають великий відсів учасників і те, що результати можуть не переноситися на інші групи дітей. Тобто в нідерландській когорті тиск передбачав майбутню вибірковість, а в американській такого зв’язку в часі не знайшли.

Огляд досліджень про практики годування підсумовує: тиск на дитину пов’язаний із вибірковістю, меншою чутливістю до їжі та меншим задоволенням від неї, і він «може бути контрпродуктивним»; водночас різні форми тиску можуть давати різний результат. Важливе застереження тих самих авторів: більшість даних отримані в одномоментних дослідженнях, тому не можна виключити зворотний зв’язок — коли батьки тиснуть саме тому, що дитина погано їсть.

Є й інший аспект — вага й саморегуляція. AAP називає три практики, пов’язані з надмірним набором ваги: годування у відповідь на емоційний дистрес, використання їжі як нагороди й надмірні вмовляння або спонукання їсти. А «чуйне» годування, за словами AAP, допомагає розвивати саморегуляцію.

Про «чисту тарілку»: у матеріалі KidsHealth зазначено, що багатьом батькам складно змиритися з пропущеним прийомом їжі, оскільки їх самих виховували доїдати все до кінця й не викидати їжу; там само сказано, що погрози покаранням, як і підкуп десертом, у довгостроковій перспективі не працюють.

Хто за що відповідає: батьки й дитина

Один із найвідоміших підходів — «розподіл відповідальності в годуванні» Еллін Саттер. Важливо: це авторська модель, а не офіційний клінічний стандарт; сам інститут Саттер називає її однією зі своїх «моделей». Суть для дітей від малюків, які вже ходять, до підлітків: батьки відповідають за те, що, коли й де дитина їсть, а дитина — за те, скільки й чи буде вона їсти взагалі.

Завдання батьків за цією моделлю: обирати й готувати їжу; забезпечувати регулярні прийоми їжі та перекуси; робити їжу приємною; на власному прикладі показувати, як поводитися за сімейним столом; враховувати малий досвід дитини, але не підлаштовуватися під її «подобається — не подобається»; не давати їжу й напої, крім води, між прийомами їжі та перекусами. Завдання дитини — їсти, з’їдати стільки, скільки їй потрібно, поступово вчитися їсти те, що їдять батьки, і вчитися поводитися за столом. Окремо підкреслено: не тиснути на дитину жодним способом, щоб вона їла певну кількість або певні продукти — діти, на яких тиснуть, починають уникати цих продуктів.

Схожий принцип є й в інших організацій, але формулювання відрізняються. AAP використовує формулу «батьки пропонують, дитина вирішує» і радить дозволити дитині вирішувати, що й скільки їсти із запропонованого; Саттер при цьому не згадується. CPS пише, що дитина вирішує, що, скільки й (іноді) чи буде вона їсти. Тобто в Саттер вибір «що» — за батьками, а в AAP і CPS дитина сама обирає, що з’їсти з того, що поставили на стіл.

Із цією ідеєю пов’язане поняття чуйного годування (responsive feeding). ВООЗ описує його як уміння розпізнавати ознаки голоду й насичення та відгукуватися на них. У матеріалі UNICEF це двосторонній процес: дитина подає сигнали голоду або ситості, а дорослий їх розпізнає, розуміє й адекватно відповідає; для дітей 12–24 місяців там прямо сказано: не змушуйте дитину їсти.

Режим, обстановка й сімейні трапези

Регулярність. AAP радить обговорювати з родиною режим запланованих прийомів їжі й перекусів; перекус має бути в запланований час, сидячи й під наглядом дорослого. За даними AAP, режим і обмеження перекусів допомагають дитині прийти до столу голодною, коли ви пропонуєте щось нове. NHS вважає, що двох корисних перекусів на день цілком достатньо, а на сторінці AAP для дошкільнят трапляються обидва формулювання — «1–2» і «2 перекуси на день». NHS також радить не відкладати їжу до моменту, коли дитина надто голодна або втомлена, і бути терплячими, якщо вона їсть повільно.

Сік і молоко між їжею. KidsHealth радить не давати перекус або склянку молока чи соку голодній дитині просто перед їжею: це знижує апетит і бажання спробувати нову страву. CPS зазначає, що забагато молока або соку може вплинути на апетит, і радить подавати напої після основної страви. AAP називає воду найкращим варіантом між прийомами їжі. NHS радить давати фруктовий сік під час їжі, а не між прийомами — з іншої причини: це знижує ризик карієсу.

Скільки триває їжа. Тут підходи різні. Raising Children Network (Австралія) пропонує обмежити прийом їжі приблизно 20 хвилинами, а потім спокійно, без коментарів, прибрати їжу. NHS конкретної тривалості не називає й просить бути терплячими з тими, хто їсть повільно.

Разом і без екранів. AAP радить їсти всією родиною якомога частіше й без відволікання на телевізор або телефони. CPS додає до списку відволікальних чинників іграшки й книжки. За даними KidsHealth, діти, які регулярно їдять разом із родиною, харчуються повноцінніше й їдять більше фруктів та овочів. Центр громадського здоров’я МОЗ України пише, що регулярність і збалансованість харчування дітей мають коріння в сімейних установках, а учасники опитування, про яке розповідає ЦГЗ, часто повідомляли про їжу перед телевізором або гаджетами, яка, за словами ЦГЗ, «не сприяє травленню».

Як знайомити з новими продуктами

Скільки разів пропонувати. Тут джерела називають різні числа:

• CDC: може знадобитися 8–10 «зустрічей» із продуктом, перш ніж маленька дитина погодиться його спробувати;
• AAP (стаття про «вередунів»): іноді потрібно 10 і більше спроб, перш ніж смак буде прийнятий;
• AAP (стаття про харчування малюків, які вже ходять): 10–15 разів протягом кількох місяців;
• UNICEF: більше 10 разів;
• Raising Children Network: 10–15 спроб або навіть більше;
• NHS числа не дає: «може знадобитися багато спроб».

Спільне в усіх — продовжувати спокійно пропонувати. AAP уточнює, що щоразу достатньо однієї ложки нового продукту, а не цілої тарілки, і пропонувати його раз на тиждень поруч зі звичною їжею. CPS радить ставити на стіл хоча б одну страву, яку дитина точно любить, і пробувати нове за сніданком, коли діти часто найголодніші.

«Хоча б спробуй»? Тут позиції різняться. KidsHealth пропонує просити дитину зробити хоча б два укуси — і не наполягати, якщо більше вона не хоче. Модель Саттер, навпаки, закликає не тиснути в жодній формі, а NHS — просто прибрати їжу без коментарів, якщо дитина відмовляється.

Приклад батьків. NHS називає спільну їжу найкращим способом навчити дитину їсти й любити нові продукти: вона копіює дорослих. CDC радить спочатку з’їсти продукт самим і показати, що він вам подобається.

Залучення до приготування. За даними AAP, малюки, які допомагають на кухні, охочіше пробують нове. Які завдання можна дати: помити овочі, наливати, помішувати; обрати рецепт або перемішати салат; разом ходити по продукти, готувати й подавати страви.

Чого уникати

Їжа як нагорода. NHS радить не використовувати їжу як нагороду, а заохочувати прогулянкою або грою. UNICEF пояснює: коли їжею хвалять за хорошу поведінку, діти починають вважати деякі продукти «хорошими». В огляді досліджень згадується робота, де використання їжі як нагороди передбачало емоційне переїдання й вибірковість.

Солодке як приз. Якщо давати печиво за броколі, це лише посилює привабливість печива порівняно з овочами; десерт як стимул створює враження, що «смаколики» цінніші за основну їжу. Raising Children Network попереджає, що через такі угоди дитині цікавіше солодке, ніж корисна їжа, а корисна їжа стає «обов’язком». Водночас CPS не забороняє десерти як такі: їх можна пропонувати, але не надто близько до основного прийому їжі.

Їжа як розрада. Годування у відповідь на емоційний дистрес AAP відносить до практик, пов’язаних із надмірним набором ваги.

Гаджети й нескінченні перекуси. AAP застерігає від перекусів протягом усього дня й перед телевізором. UNICEF радить простежити, щоб дитина приходила до столу голодною й незадовго до цього не перекушувала.

Окреме «дитяче меню». AAP радить готувати одну страву на всю родину й не готувати іншу, якщо дитина відмовилася. Raising Children Network пропонує давати дитині те саме, що їдять усі, просто в її порції, а KidsHealth — не готувати спеціально для «вередуна», але включати в кожен прийом їжі щось, що він любить.

Часті запитання батьків