Дитина погано їсть: коли не варто хвилюватися

Чому апетит змінюється з віком

Перший рік життя — час дуже швидкого росту: за даними AAP, до першого дня народження дитина в середньому потроює вагу при народженні, а потім ріст сповільнюється. AAP попереджає, що після першого дня народження батьки, найімовірніше, помітять різке зниження апетиту: дитина може відвертатися вже після кількох ложок. Там само пояснюється причина: темп росту сповільнився, і їжі дитині справді потрібно менше.

Джерела трохи розходяться у строках. AAP говорить про зниження апетиту відразу після року, KidsHealth — що ріст сповільнюється на другому році життя, а Канадське педіатричне товариство пише, що більшість дітей починають їсти менше приблизно у 2 роки, тому що ріст сповільнюється. KidsHealth додає, що малюк може хотіти їсти менше, тому що більше зосереджений на дослідженні світу навколо.

Апетит коливається не лише з віком, а й день у день. Raising Children Network пише, що апетит дітей то зростає, то падає залежно від того, наскільки активно вони ростуть і рухаються, і що в 1–6 років дитина нерідко буває дуже голодною одного дня й вередливою наступного. AAP називає харчову поведінку малюків непередбачуваною від одного дня до іншого: дитина може щільно поснідати й майже нічого не з’їсти до вечора або три дні поспіль їсти одну страву, а потім від неї відмовитися. KidsHealth радить очікувати, що малюк іноді їстиме менше або пропускатиме прийоми їжі.

Тому кілька організацій пропонують оцінювати харчування не за одним днем. NHS: не варто хвилюватися через те, що дитина з’їла за день; корисніше думати про те, що вона їсть за тиждень. Королівська дитяча лікарня Мельбурна (RCH): не потрібно непокоїтися, якщо дитина одного дня їсть більше, а іншого — менше; дивіться на весь тиждень. AAP формулює трохи інакше — раціон вирівнюється за кілька днів, якщо дитині доступна різноманітна корисна їжа. За словами AAP, з часом апетит і харчова поведінка дитини стабілізуються.

Скільки дитині насправді потрібно

За оцінкою AAP, однорічній дитині потрібно близько 1000 ккал на добу, розподілених на три основні прийоми їжі та два перекуси, причому одного дня вона може з’їсти стільки, а в наступні день-два — помітно більше або менше. KidsHealth дає для малюків діапазон близько 1000–1400 ккал на добу залежно від віку, розмірів та активності.

Важливіше уявляти собі розмір порції. AAP пише, що порція дитини має становити приблизно чверть дорослої. Для варених овочів там зазначено орієнтир «1 столова ложка на кожен рік життя», а приклад обіду малюка виглядає так: одна унція (близько 30 г) м’яса або 2–3 столові ложки бобових, по 1–2 столові ложки овочів і фруктів та чверть скибки хліба. KidsHealth підкреслює, що таблиці порцій — лише орієнтир, і радить довіряти сигналам голоду й ситості самої дитини. CPS рекомендує давати маленькі порції та додавати, якщо дитина все з’їла, і нагадує, що у більшості дітей апетит відповідає їхньому віку й темпу росту.

Окреме питання — молоко. AAP зазначає, що молоко швидко насичує й калорійне, а одна з ознак «молочної залежності» — дитина не голодна на момент їжі. Тут у джерел різний акцент. AAP називає верхню межу: не більше 473–750 мл молока на добу після року. NHS називає нижню: намагатися давати не менше 350 мл молока на день або 2 порції молочних продуктів. NHS також попереджає, що продукти з великою кількістю клітковини можуть наситити дитину раніше, ніж вона отримає потрібні калорії та поживні речовини.

Про те, як організувати їжу без тиску, — в окремій статті блогу; тут лише коротка порада KidsHealth: не нав’язувати їжу дитині, яка не голодна.

Вибірковість і страх нової їжі

AAP називає перебірливість у їжі зазвичай нормальним етапом розвитку малюка, а формування смакових уподобань — процесом мінливим. Там само сказано, що тижнями дитина може їсти 1–2 улюблені продукти й більше нічого. NHS пише, що цілком нормально, коли малюк відмовляється їсти або навіть куштувати нову їжу.

Страх нової їжі має назву — харчова неофобія. За даними UNICEF, вона часто з’являється у віці від півтора до двох років. UNICEF наводить дослідження понад 4000 дітей: перебірливими в їжі були більш ніж кожна четверта дитина в 1,5 і в 3 роки та лише приблизно кожна десята в 6 років; більшість дітей, перебірливих в 1,5 або 3 роки, до шести років такими вже не були. UNICEF описує перебірливість як природний етап розвитку, який минає сам, якщо батьки реагують підтримувально.

Інститут Еллін Саттер вважає настороженість до нової їжі нормальною для малюків і пов’язує її з тим, що дитина починає самостійно пересуватися та досліджувати світ, де обережність до незнайомого виконує захисну роль. Там само зазначено, що малюк може відмовлятися і від нових, і від знайомих страв, а список того, що він їсть, може скоротитися наче за одну ніч. Raising Children Network додає, що дитині може не подобатися смак, форма, колір або текстура їжі, а вибір, що їсти, — спосіб досліджувати навколишній світ і проявляти незалежність; нормально й те, що сьогодні продукт подобається, а завтра ні.

Одна відмова ще не означає, що дитина цей продукт «не їсть»: AAP пише, що може знадобитися спробувати його 10 і більше разів. Як спокійно знайомити дитину з новою їжею, розбираємо в окремій статті.

Як зрозуміти, що все гаразд

NHS дає простий орієнтир: якщо дитина активна, набирає вагу й виглядає здоровою, отже, вона їсть достатньо. Raising Children Network формулює схоже: якщо дитина здорова й у неї вистачає енергії грати, вчитися та досліджувати, вона, ймовірно, їсть достатньо. CPS пише, що якщо дитина здорова й добре росте, хвилюватися не потрібно. Як правильно читати криві росту ВООЗ, докладно розібрано в окремій статті блогу; тут важливо одне: усі три джерела спираються на ріст і набір ваги, а не на кількість з’їденого за конкретний обід. Якщо занепокоєння не минає, AAP радить просто обговорити раціон дитини з педіатром.

Тривожні ознаки: коли до лікаря

Вага, ріст і розвиток. KidsHealth радить звернутися до лікаря, якщо дитина не починає набирати вагу так, як очікується, втрачає апетит, часто втомлюється, пропускає етапи розвитку або в неї з’явилися нові симптоми — блювання, діарея, температура. Серед причин недостатнього набору ваги KidsHealth називає, зокрема, затримку розвитку, дуже виражену вибірковість у їжі, стани, що заважають ковтанню, рефлюкс і целіакію. RCH рекомендує поговорити з лікарем, якщо ви вважаєте, що дитина росте або розвивається не так, як очікується.

Терміново. За KidsHealth, у відділення невідкладної допомоги потрібно їхати, якщо дитина багаторазово блює, не п’є або є ознаки зневоднення.

Проблеми з ковтанням. NHS радить терміново звернутися до лікаря, якщо дитині важко ковтати, вона кашляє або давиться під час їжі чи пиття, задихається після їжі, скаржиться на відчуття застряглої їжі, часто зригує або повертає їжу, у неї «булькаючий» голос після їжі або часті інфекції грудної клітки.

Алергія. RCH радить звернутися до лікаря при ознаках харчової алергії — висипі, поколюванні навколо рота, набряку обличчя.

Надто вузький раціон. Raising Children Network радить звернутися до сімейного лікаря, медсестри або дієтолога, якщо дитина їсть дуже вузький набір продуктів чи виключає цілі групи, і це триває довше кількох тижнів. Тут видно розбіжність: AAP описує кілька тижнів на 1–2 улюблених продуктах як частину нормальної перебірливості, а Raising Children Network вважає вузький раціон довше кількох тижнів приводом для консультації. AAP також попереджає, що чим довше дитина п’є лише молоко, тим довше вона відкидатиме все, крім м’якої та однорідної їжі.

ARFID. Уникальний/обмежувальний розлад споживання їжі Raising Children Network називає розладом харчової поведінки та серйозним психічним станом, який є більшим, ніж просто перебірливість. NHS уточнює, що ARFID не пов’язаний з уявленнями про вагу або фігуру; можливі причини — неприйняття запаху, смаку чи текстури їжі, неприємний досвід на кшталт удушення або блювання після їжі, відсутність голоду чи інтересу до їжі. Raising Children Network перелічує ознаки: поганий набір ваги, повільний ріст, мало енергії, блідість; дуже повільна їжа, вузьке коло продуктів, уникання спільних трапез; страх перед новою їжею, тривога через біль, нудоту, блювання чи удушення, засмучення навіть через зміну пакування звичного продукту. UNICEF згадує, що дитина з ARFID іноді їсть лише 5–10 продуктів. За KidsHealth, ARFID зазвичай починається раніше за інші розлади харчової поведінки, частіше трапляється у хлопчиків, а діти з ним частіше мають тривожність, аутизм або РДУГ. RCH окремо зазначає, що деяким нейровідмінним дітям смаки й текстури здаються нестерпними, і це не просто вередування.

Наскільки ARFID поширений, сказати важко. UNICEF наводить європейські дослідження, де симптоми ARFID траплялися у 3–15 дітей зі 100, і канадське опитування педіатрів, де клінічний діагноз встановлювали лише 1 дитині з 50 000 у віці 5–18 років. Діагноз може встановити лише спеціаліст.

Раптові зміни та емоційний фон. Центр громадського здоров’я МОЗ України називає відмову від їжі разом із втратою інтересу до друзів і занять, замкнутістю, дратівливістю та порушеннями сну приводом задуматися про візит до психолога. Настанова, опублікована на ресурсі МОЗ, зазначає, що навіть маленькі діти можуть мати різні види розладів харчової поведінки.

Їжа перетворилася на боротьбу. CPS попереджає, що тиск і примушування можуть посилити опір дитини їжі.

Зі зверненням краще не зволікати: KidsHealth називає ранній початок лікування ARFID найкращим способом досягти успіху, Raising Children Network — що рання професійна оцінка допомагає уникнути інтенсивнішого лікування пізніше, а українська настанова — що раннє реагування на симптоми поліпшує прогноз.

Часті запитання батьків