Біль у животі в дитини: коли це стрес, а коли терміново до лікаря

Часті причини

Закреп. Це одна з найчастіших причин болю в животі в старших дітей, і болить зазвичай унизу живота. Докладно про нього — в окремій статті «Закреп у дитини».

Кишкова інфекція. Віруси й бактерії в кишківнику спричиняють спазми, блювання та пронос. Про кишкову інфекцію, блювання й зневоднення в нас є окрема стаття, а про кольки в немовлят — інша.

«Вірус і живіт» — коли болить не лише кишківник. У дитини із застудою біль у животі іноді спричиняє мезаденіт: через вірусну інфекцію збільшуються лімфовузли в черевній порожнині. Серед частих причин гострого болю в животі в дітей австралійська клінічна настанова називає й респіраторні інфекції, зокрема пневмонію.

Стрептококова ангіна. Зазвичай на неї хворіють діти старші за 2 роки, і крім болю в горлі та температури вона може спричиняти біль у животі. За даними Американської академії педіатрії, стрептококова інфекція горла — причина 10% випадків болю в животі з температурою, який виник уперше.

Інфекція сечових шляхів. Найчастіше вона трапляється в дітей 1–5 років, особливо в дівчаток. Дитині боляче мочитися, вона часто ходить до туалету маленькими порціями, у сечі може бути кров, може повернутися нічне нетримання.

Дрібниці. Живіт може заболіти, якщо дитина переїла, а маленькі діти іноді скаржаться на живіт, коли просто голодні. Молодші діти часто називають «болем у животі» нудоту.

Функціональний біль у животі

Що це. Буває, що живіт болить знову й знову, а явної фізичної причини немає; це може бути пов’язано з тривогою та стресом — удома, у школі, у садочку, з друзями. Такий біль називають функціональним: травний тракт чутливий, але хвороби немає. Його механізм пояснюють так: нервові сигнали від мозку або кишківника роблять дитину чутливішою до болю, і саме в цьому зв’язок «кишківник–мозок». Поштовхом може стати кишкова інфекція або стресова подія, наприклад переїзд чи розлучення батьків. Американські педіатри називають стрес і переживання найчастішою причиною частих болів у животі; до них схильні чутливі й дуже серйозні діти. Окремий варіант — ранковий біль у навчальні дні, через який дитина не йде до школи.

Як часто. За даними огляду Cochrane, від 4% до 25% школярів скаржаться на повторний біль у животі, достатньо сильний, щоб заважати повсякденному життю, і в більшості з них фізичної причини знайти не вдається. Функціональний біль зазвичай буває в дітей 4–16 років, і більшість одужують за кілька тижнів або місяців без наслідків.

Діагноз ставить лікар. За критеріями Рим IV («функціональний абдомінальний біль без додаткового уточнення») біль має виникати не рідше 4 разів на місяць, критерії — виконуватися щонайменше 2 місяці, а після належного обстеження біль не має повністю пояснюватися іншим захворюванням. Лікар розпитає про симптоми, перевірить тривожні ознаки (втрата ваги, поганий ріст, температура, висип, блювання, артрит), огляне дитину, призначить аналіз крові й аналіз калу на кров і запитає про стреси вдома та в школі.

Розбіжність у термінах. Українська настанова МОЗ (переклад фінського керівництва Duodecim, оновлення 2014 року) користується старим поняттям «рецидивний біль у животі»: біль триває не менше 3 місяців і заважає звичайному життю дитини. Там само сказано, що найчастіше він буває у 6–12 років і в більшості випадків функціональний. Рим IV вимагає меншого терміну — 2 місяці — і не вимагає, щоб біль заважав звичайному життю.

Як допомагати. Підтримуйте звичайний ритм: школа, спорт, час із сім’єю та друзями. Поясніть дитині, що серйозної причини болю немає й скоро стане краще, і зосередьтеся на заняттях, а не на болю — батьківська тривога сама засмучує дітей. Може допомогти психолог, який навчить дитину розслаблятися, а якщо важко вам самим — із психологом можна поговорити й комусь із батьків. Огляд Cochrane показав, що когнітивно-поведінкова терапія й гіпнотерапія можуть зменшувати біль у короткостроковій перспективі, але доказів довгострокової користі мало, а якість даних низька або дуже низька. Йога й письмовий опис своїх переживань на біль не вплинули, а побічних ефектів у жодного з методів не зафіксовано.

Червоні прапорці: апендицит, інвагінація та інше

Апендицит. Зазвичай біль починається посередині живота, біля пупка, а через кілька годин переміщується в праву нижню частину й посилюється. Він може ставати сильнішим при русі, кашлі й натисканні. Часто бувають температура, нудота, іноді блювання, відмова від їжі, рідкі випорожнення. Насторожити має й те, що дитина не хоче стрибати, лежить нерухомо, ходить зігнувшись і тримається за живіт. Українська настанова теж називає біль під час підстрибування ознакою апендициту. У дітей до 3 років апендицит буває рідко, а до 5 років — нечасто. Натомість у дітей до 5 років він може перебігати нетипово. Якщо апендикс розірвався, біль може ненадовго вщухнути, а потім стати сильним і поширитися по всьому животу.

Інвагінація — ділянка кишки «вгортається» в сусідню. Це найчастіша невідкладна проблема з животом у дітей до 2 років; найчастіше вона буває у 5–9 місяців, але трапляється й у старших дітей. Американська академія педіатрії називає піковим віком 6 місяців–2 роки. Ознаки: раптовий сильний біль, дитина голосно плаче й підтягує коліна до грудей, потім на певний час заспокоюється, але напади повертаються; бувають блювання, зокрема жовто-зеленою жовчю, сонливість і випорожнення з кров’ю та слизом — «смородинове желе». Це невідкладний стан: діти, яких лікують у перші 24 години, зазвичай повністю одужують.

Перекрут яєчка. Найчастіше він буває у 12–18 років, але може статися в хлопчика будь-якого віку. Раптово сильно болить мошонка, бувають набряк, біль у животі, нудота чи блювання. Що довше яєчко перекручене, то важче його врятувати: орієнтовно близько 90% за допомоги протягом 4–6 годин і близько 10% через добу. Заздалегідь поясніть сину, що про біль «там» потрібно одразу сказати дорослим, навіть якщо він стихає. Клінічна настанова для лікарів вимагає при болю в животі оглядати статеві органи.

Непрохідність, травма, кров. Блювання зеленою жовчю може говорити про непрохідність або заворот кишківника. Термінової допомоги потребують і нещодавня травма живота, і кров у випорожненнях або блювоті.

Прапорці при повторному болю. Сильний або частий біль, нічний біль, втрата ваги, температура, повторне блювання, порушення ковтання, затримка розвитку й пронос із кров’ю — привід для обстеження у спеціаліста. Біль, який будить дитину, — привід зателефонувати лікарю.

Що робити вдома й чого не робити

Спокій і спостереження. При легкому болю нехай дитина полежить і відпочине. Можна запропонувати посидіти на горщику або унітазі: якщо вийде сходити до туалету, біль може зменшитися. Допомагає погладжування живота або відволікання, наприклад книжкою. Якщо причина безпечна, біль зазвичай минає або слабшає за 2 години, а за серйозної причини, наприклад апендициту, він посилюється й стає постійним.

Їжа й пиття — джерела розходяться. Австралійська дитяча лікарня радить поїти дитину як зазвичай, а якщо вона голодна — давати що хоче або просту їжу на кшталт крекерів, рису, бананів, тостів, але не змушувати їсти. Американська академія педіатрії пропонує лише прозорі рідини, а при легкому болю допускає звичайне харчування. При підозрі на перекрут яєчка не давайте ні їжі, ні пиття, бо може знадобитися операція. У лікарні лікарі вирішують питання про голодування залежно від передбачуваного діагнозу.

Знеболювальне до огляду — головна розбіжність. Багато хто боїться, що знеболювальне «змаже» картину апендициту. Клінічна настанова RCH для лікарів прямо говорить протилежне: адекватне знеболення потрібне, і воно не маскує серйозних причин болю. Огляд Cochrane (дослідження в дорослих) не виявив, що опіоїдні знеболювальні до встановлення діагнозу збільшують ризик діагностичних помилок. Пам’ятка RCH для батьків дозволяє дати дитині парацетамол або ібупрофен. Американська академія педіатрії, навпаки, не радить давати знеболювальні при спазмах у животі — але з іншої причини: ліки можуть подразнювати шлунок і посилити біль; жарознижувальне допускається лише при високій температурі. Якщо біль не минає після знеболювального — це саме собою привід якнайшвидше звернутися до лікаря.

Проносні — ні. Американська академія педіатрії не радить давати проносні при спазмах у животі.

Грілка. У використаних матеріалах про дитячий біль у животі грілка не рекомендується й не забороняється. Загальні правила безпечного тепла при болю від канадської дитячої лікарні: тепло має бути теплим, а не гарячим, грілку обгортають вологим рушником, через 5 хвилин перевіряють шкіру, знімають через 20 хвилин і не залишають дитину з грілкою саму.

Коли терміново до лікаря

Викликайте швидку, якщо дитина не може рухатися або надто слабка, щоб стояти, або якщо ви вважаєте, що її життя в небезпеці. Британська NHS (у загальному матеріалі, не лише для дітей) також радить викликати швидку, якщо біль виник раптово чи дуже сильний, живіт болить при дотику, блювота схожа на кавову гущу або немає випорожнень і не відходять гази.

Негайно до лікарні, якщо:

• болить справа внизу, дитина не хоче стрибати й лежить нерухомо;
• біль сильний і постійний, дитина не може нічого робити;
• не може йти або ходить зігнувшись, тримаючись за живіт;
• у випорожненнях кров або дитину рве кров’ю;
• блювання зеленою жовчю;
• є підозра, що дитина проковтнула предмет, наприклад монету.

Зверніться до лікаря одразу, якщо:

• болить або набрякла мошонка;
• живіт болить постійно (або дитина плаче) понад 2 години;
• нещодавно була травма живота;
• дитині менше 2 років;
• у дитини діабет, серпоподібноклітинна анемія або нещодавня операція на животі;
• дитина має дуже хворий вигляд.

До лікаря якнайшвидше також, якщо:

• біль переміщується або не зменшується після знеболювального;
• дитина не хоче рухатися, бліда, спітніла, млява;
• температура вища за 38 °C;
• дитина відмовляється пити, блювання триває понад добу або рідина не утримується;
• важко помочитися;
• болить у паху, там з’явилося ущільнення або була травма.

При повторному болю запишіться до педіатра, якщо з’явилися нічний біль, втрата ваги, поганий ріст, повторне блювання або кров у випорожненнях. При будь-якому болю довше доби або якщо ви просто хвилюєтеся — покажіть дитину лікарю.

Часті запитання батьків