Як привчити дитину до горщика: коли починати і як не помилитися

Коли починати: ознаки готовності

Рекомендації щодо віку помітно відрізняються:

• За даними Американської академії педіатрії, контроль над сечовим міхуром і кишківником у дітей зазвичай з’являється між 18 і 24 місяцями, у США в середньому починають у 2–3 роки, а більшість дітей привчені до 4 років.
• Канадське педіатричне товариство: деякі діти готові вже у 18 місяців, але більшість починають між 2 і 4 роками.
• Австралійський ресурс Raising Children: ознаки готовності з’являються приблизно з 2 років, в одних раніше, в інших пізніше.
• NHS: майже всіх дітей можна привчити між 18 місяцями і 2,5 роками, і не обов’язково чекати, поки дитина покаже ознаки або попроситься сама.
• Британська благодійна організація ERIC іде далі: вчитися навичок користування горщиком більшість дітей можуть починати, щойно вміють сидіти, зазвичай близько 6–9 місяців, а чекати «ознак готовності» не потрібно. ERIC пов’язує відмову від підгузків між 18 і 30 місяцями з кращим здоров’ям сечового міхура й кишківника.

Якщо ви орієнтуєтеся на готовність, ось на що дивитися.

Фізичні ознаки:

• залишається сухою хоча б 2 години вдень або після денного сну;
• може дійти до туалету й допомогти себе роздягнути;
• стійко сидить на горщику, випорожнення регулярні й передбачувані.

Поведінкові ознаки:

• дає зрозуміти, що хоче в туалет: крекче, завмирає, присідає;
• виконує прості прохання;
• виявляє інтерес: спостерігає за вами, любить книжки про горщик, може сказати, що їй потрібно.

Емоційні ознаки:

• не любить мокрий підгузок, просить «дорослі» трусики;
• прагне самостійності;
• охоче сидить на горщику й говорить про нього; якщо ж дитина опирається або плаче при згадці про горщик, краще почекати.

Не обов’язково, щоб були всі ознаки одразу — важлива загальна тенденція. Про різницю між статями джерела говорять по-різному: KidsHealth зазначає, що хлопчики часто починають пізніше за дівчаток, а Raising Children — що хлопчики й дівчатка виявляють готовність приблизно в один час.

Як підготуватися

Горщик або унітаз із накладкою. На горщику дитина може почуватися стійкіше, а для унітаза знадобляться дитяче сидіння-накладка й підставка. Горщик легко переносити, і деяким дітям він здається менш страшним, ніж унітаз. Частина сімей одразу починає з унітаза — з накладкою, сходинкою й поручнями, — щоб потім не перевчатися. Підставка має бути такої висоти, щоб коліна дитини, яка сидить, були вище за стегна.

Одяг. Підійдуть штани на резинці або легінси; ґудзики, блискавки й колготки під спідницею уповільнюють швидкий похід у туалет. Комбінезони й боді із застібкою внизу краще відкласти.

Слова, книжки, приклад. Заздалегідь навчіть дитину слів «пісяти», «какати», «горщик». Читайте разом книжки про горщик. Дозвольте дитині бачити, як туалетом користуються близькі, і пояснюйте, що ви робите. Спочатку можна посидіти на горщику в одязі, потім — кілька хвилин без підгузка.

Спокійний період. Переїзд, народження молодшої дитини, серйозна хвороба або сімейна криза можуть затримати привчання. KidsHealth додає подорожі, перехід із дитячого ліжечка в ліжко й хворобу, особливо діарею, NHS — початок відвідування садочка. Для старту зручний день, коли нікуди не потрібно виходити. Домовтеся з бабусями, нянею й вихователями про єдиний план та однакові слова.

Крок за кроком: що робити та які є підходи

• Регулярні «висаджування». Пропонуйте горщик після їжі, до й після сну та перед сном. Через 15–30 хвилин після їжі шанс покакати вищий.
• Недовго. Достатньо кількох хвилин пару разів на день. Якщо за 3–5 хвилин нічого не сталося, відпустіть дитину: тривале сидіння може сприйматися як покарання.
• Стежте за сигналами. Схрещені ноги, кректання, присідання — привід запропонувати горщик.
• Хваліть за спробу, навіть якщо нічого не вийшло, і говоріть конкретно, чим пишаєтеся.
• Гігієна. Дівчаток витирають спереду назад, щоб не заносити мікроби до піхви й сечового міхура; мити руки після туалету потрібно всім дітям. Послідовність дій, зокрема витирання й миття рук, краще зберігати однаковою.
• Хлопчики спочатку пісяють сидячи, а стоячи вчаться пізніше.
• Трусики. Після хоча б тижня успіхів можна запропонувати бавовняні труси або тренувальні трусики.

Винагороди — думки різняться. NHS допускає оплески, наліпки й таблиці винагород. AAP радить уникати ласощів і покарань, вважаючи найкращою винагородою саме вміння. CPS називає винагороди необов’язковими.

Трусики-підгузки — теж спірне питання. NHS радить удень відмовитися від усіх видів підгузків, зокрема трусиків-підгузків. ERIC попереджає, що чергування підгузків, трусиків-підгузків і трусів збиває дитину з пантелику. AAP зазначає, що одноразові тренувальні трусики можуть підказувати дитині, що вчитися не обов’язково. Raising Children вважає їх зручними для виходу з дому, а KidsHealth пропонує обговорити їх із лікарем.

Скільки часу. Зазвичай 3–6 місяців; за надто раннього старту процес, як правило, затягується. За Raising Children, це може зайняти дні, тижні або місяці, причому з каканням часто довше, ніж із сечовипусканням; AAP, навпаки, пише, що позив попісяти діти помічають пізніше, ніж позив покакати.

Підходи й докази. Підхід, орієнтований на дитину, — терпляче йти за її сигналами й не квапити. Його підтримують AAP і CPS; він виглядає ефективним, якщо починати у 18–24 місяці. Альтернатива — інтенсивний метод Азріна і Фокса: у первинній роботі 39 із 49 дітей навчилися за кілька годин, але подальше спостереження було слабким. Цей метод потребує напруженого розпорядку й підходить не кожному темпераменту.

Систематичний огляд 2006 року (26 спостережних досліджень і 8 контрольованих) дійшов висновку, що у здорових дітей можна використовувати обидва методи. Однак прямих порівнянь не було, об’єднати дані не вдалося через неоднорідність досліджень, а даних про небажані наслідки не вистачило для висновків. У коментарі до огляду докази названо слабкими: напряму методи у здорових дітей порівнювали лише чотири дослідження, а єдине рандомізоване не виявило різниці під час подальшого спостереження. Надто наполегливе «тренування» сечового міхура, наприклад прохання тужитися, може призводити до порушень сечовипускання.

Промахи, відмова й нічна сухість

Промахи — нормальна частина навчання, вони трапляються в більшості дітей. Тримайте під рукою змінний одяг і не карайте. Приберіть спокійно та з мінімумом коментарів: бурхлива увага до промаху може призводити до повторення.

Регрес. Відкат можуть спричинити народження брата чи сестри, зміна садочка або няні, хвороба, переїзд, втрата близької людини, конфлікти батьків, а також закреп, болісні випорожнення й інфекція сечових шляхів. Зазвичай він триває кілька днів або тижнів. Після стресу можна повернутися до підгузків, поки дитина знову не буде готовою.

«Страйк». Якщо дитина відмовляється від горщика, CPS радить зробити перерву приблизно на 1–3 місяці. Поговоріть про те, що її лякає, і на деякий час відступіть. Деякі діти бояться, що їх «змиє» разом із водою, — допомагає дозволити дитині самій натиснути на злив. Якщо малюк уникає какати в горщик, дозвольте йому робити це в підгузок, щоб не виник закреп — докладніше у статті про закреп.

Ніч. Зазвичай дитина спочатку стає сухою вдень, а потім уночі. Нічна сухість може прийти через місяці й навіть роки, тому на ніч і денний сон підгузок можна залишити; головна ознака, що час відмовитися, — стабільно сухий підгузок уранці. Нічне підмокання в малюків нормальне, а якщо воно зберігається після 5 років, є лікування — докладніше у статті про енурез.

Помилки й коли до лікаря

Чого уникати:

• покарань, розчарування й бурхливої реакції на невдачі;
• слів «брудний», «фу», «смердючий» про природні процеси;
• боротьби за владу, умовлянь і вмовлянь; тиск батьків може провокувати утримування випорожнень і закреп;
• примусу сидіти на горщику;
• порівняння з іншими дітьми у критичному тоні — згадати однолітків можна лише побіжно; у старших дітей сором через підгузки може заважати;
• різних правил у різних дорослих.

Зверніться до лікаря, якщо дитина:

• не користується туалетом до 4 років;
• добре справлялася 6 місяців і довше, а тепер «відкочується»; при регресі AAP радить спочатку огляд, щоб виключити фізичну причину;
• утримує випорожнення, їй боляче ходити на горщик або у випорожненнях є кров;
• має почервоніння або висип навколо піхви, каламутну сечу чи сечу з неприємним запахом, раптові часті або невідкладні позиви;
• регулярно підмокає вдень після 5 років;
• ніколи не відгукувалася на спроби привчання або нещодавно не впоралася з ним.

З будь-якими запитаннями про привчання до горщика теж можна звернутися до лікаря.

Часті запитання батьків